https://jeruscandle.com/rus/rub/virtual_tour
Блог учителя початкових класів Ольги Леонідівни Грицаюк
Кожній дитині - світло знань, кожній дитині - світло любові, віру в сили свої без вагань як запоруку щасливої долі.
суботу, 24 грудня 2016 р.
четвер, 17 листопада 2016 р.
неділю, 6 листопада 2016 р.
Я - учитель
Я учитель, тому що не знаю
В свiтi кращої долі, нiж ця!
Бо професiю цю я вважаю
Вищим проявом хисту митця!
Мені пощастило побачити і відчути роботу справжніх майстрів. Всі найдорожчі для мене люди і за професією, і за покликанням вчителі. Я належу до педагогічної династії, загальний педагогічний стаж роботи якої становить майже 100 років, і з кожним роком він збільшується. Простягнулася незрима, але міцна ниточка, що зв'язує воєдино кілька поколінь.
Переді мною ніколи не стояло питання, ким бути. З дитинства я знала, що буду тільки вчителем: любов до дітей, інтерес до минулого людства визначили мою професію. Я хотіла стати вчителем, незважаючи на те, що знала, наскільки буде нелегким цей шлях. Але в мені завжди жила і живе впевненість: поруч люди, які підтримають; поруч наставники, які навчать; поруч діти, які зрозуміють.
Кожен день у школі – неповторний, його неможливо до кінця передбачити і спланувати. Спільно з дітьми проживаю і переживаю все, що відбувається тут щодня, поєднуючи воєдино творчість у підготовці до уроків і позакласну роботу.
Аналізуючи свою роботу, розумію, що з одного боку знаю достатньо, а з іншого - ще багато чому належить навчитися, багато чого зрозуміти. Я до цього готова, бо люблю свою професію. Щоб вчити, потрібно постійно вчитися самій.
Справжнім вчителем стала саме тепер в результаті багаторічної праці з дітьми. Стараюсь бути справжнім педагогом. Таким, що поєднав у собі любов до своєї праці і до дітей.
Щаслива, що працюю у рідній школі. Її стіни ніби зігрівають мене. За 27 років «безперервного» навчання у школі, впевнено говорю - Я щаслива людина, бо:
Я – випускниця рідної школи
Я - успішна жінка – любляча мати, вдячна донька
Я – креативний вчитель, послідовниця педагогічної мудрості колег
Я - режисер, актор, художник, диригент шкільного життя
Я – щаслива людина, бо робота перетворилася в сенс мого життя.
Чому я вчитель? Я просто люблю свою роботу.
Я учитель! I дякую долi,
Що у мене є щастя просте,-
Чути знову в шкiльнiм коридорi
Cлова учнiв : «Наш Вчитель iде!»
Я учитель, тому що не знаю
В свiтi кращоi долi, нiж ця!
Бо професiю цю я вважаю
Вищим проявом хисту митця!
Я учитель, тому що той спадок,
Який предки лишили менi,
Зберiю, як вдячний нащадок,
На моiй украiнськiй землi!
Я учитель, тому що навчаюсь,
А не тiльки дiтей cвоiх вчу,
Кожним учнем своiм я пишаюсь,
Кожним учнем своiм я живу!
Я учитель! I дякую долi,
Що у мене е щастя просте,-
Чути знову в шкiльнiм коридорi
Cлова учнiв : «Наш Вчитель iде!»
Я учитель, тому що не знаю
В свiтi кращої долі, нiж ця!
Бо професiю цю я вважаю
Вищим проявом хисту митця!
Мені пощастило побачити і відчути роботу справжніх майстрів. Всі найдорожчі для мене люди і за професією, і за покликанням вчителі. Я належу до педагогічної династії, загальний педагогічний стаж роботи якої становить майже 100 років, і з кожним роком він збільшується. Простягнулася незрима, але міцна ниточка, що зв'язує воєдино кілька поколінь.
Переді мною ніколи не стояло питання, ким бути. З дитинства я знала, що буду тільки вчителем: любов до дітей, інтерес до минулого людства визначили мою професію. Я хотіла стати вчителем, незважаючи на те, що знала, наскільки буде нелегким цей шлях. Але в мені завжди жила і живе впевненість: поруч люди, які підтримають; поруч наставники, які навчать; поруч діти, які зрозуміють.
Кожен день у школі – неповторний, його неможливо до кінця передбачити і спланувати. Спільно з дітьми проживаю і переживаю все, що відбувається тут щодня, поєднуючи воєдино творчість у підготовці до уроків і позакласну роботу.
Аналізуючи свою роботу, розумію, що з одного боку знаю достатньо, а з іншого - ще багато чому належить навчитися, багато чого зрозуміти. Я до цього готова, бо люблю свою професію. Щоб вчити, потрібно постійно вчитися самій.
Справжнім вчителем стала саме тепер в результаті багаторічної праці з дітьми. Стараюсь бути справжнім педагогом. Таким, що поєднав у собі любов до своєї праці і до дітей.
Щаслива, що працюю у рідній школі. Її стіни ніби зігрівають мене. За 27 років «безперервного» навчання у школі, впевнено говорю - Я щаслива людина, бо:
Я – випускниця рідної школи
Я - успішна жінка – любляча мати, вдячна донька
Я – креативний вчитель, послідовниця педагогічної мудрості колег
Я - режисер, актор, художник, диригент шкільного життя
Я – щаслива людина, бо робота перетворилася в сенс мого життя.
Чому я вчитель? Я просто люблю свою роботу.
Аналізуючи свою роботу, розумію, що з одного боку знаю достатньо, а з іншого - ще багато чому належить навчитися, багато чого зрозуміти. Я до цього готова, бо люблю свою професію. Щоб вчити, потрібно постійно вчитися самій.
Я учитель! I дякую долi,
Що у мене є щастя просте,-
Чути знову в шкiльнiм коридорi
Cлова учнiв : «Наш Вчитель iде!»
Я учитель, тому що не знаю
Регистрация никнеймов
неділю, 11 жовтня 2015 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)